ВО "Свобода"

ENG

9 травня 2016
Тернополяни, а ви засвоїли цей урок?
Тернополяни, а ви засвоїли цей урок?

Друга світова війна мала стати для нас уроком навіки.

Назавжди ми мали засвоїти, що з сильним сусідом, який спить і бачить твою землю, історію, ресурси своїми, не можна ні на мить втрачати пильності. Не варто вірити й довіряти тому, хто страждає манією величі - інакше можеш втратити усе. Не засвоїли або просто забули, адже рани найсильніше болять тоді, коли кровоточать. Рубці ж нагадують про себе лише, коли дивишся у дзеркало.

Історія повторюється - і нині внуки та правнуки тих, котрі на пожовклих світлинах крокують стежками війни, дивляться в очі смерті, захищаючи рідну землю від загарбника. Як і в ті часи, багато хто з політиків і дипломатів запевняє, що не варто сваритися, необхідно перечекати, поговорити, уникнути економічних втрат… Нічого не вийде, бо звір, який чує велику здобич, не задовільниться крихтами.

8 травня - День примирення. Дуже глибоке слово "мир". Напевне, ще два роки тому ми не могли оцінити його так, як оцінюють його нині ветерани, оцінюють учасники Четвертої російсько-української війни, оцінюють ті, котрі пройшли гарячі точки.

Але чи може бути примирення з антилюдською ідеологією? З тими, які разом із фашистами розпочинали війну? Чи може бути примирення з тими, які ще буквально п'ять років тому тут, на святому місці, вчиняли провокації? Які адміністративними способами звозили сюди комуністів із сусідніх областей і спільно провокували до суспільних протиріч. Такого примирення не може бути.

Примирення можливе тільки між бійцями - людьми, які просто виконують накази, що іноді дійсно є злочинними, антигуманними. Бійцями, які там, в окопах на передовій, відчувають одне і те ж.

Примирення не може бути з політикою проти людяності, з дипломатією "компроміс будь-якою ціною". Такого примирення не може бути. Ніколи!

У ці дні ми всі згадуємо полеглих, ми молитимемося спільно за їхні душі. Але, напевне, головна наша молитва буде за те, щоби людство та кожен із нас зробив висновок. Бо Друга світова війна почалася тому, що мільйони людей у всьому світі дозволили їй початися, дозволили маніпулювати собою, вирішувати за себе і не сказали вчасно "ні!".

Нині кожен із нас має включитися в роботу та зобов'язаний на своєму місці, на своїй позиції відстояти національні пріоритети. Кожен із нас має зрозуміти, що відповідає за будь-яке своє рішення, крок, слово. І коли він свідомо довіряє державу владі спекулянтів, то нехай не жаліється потім ні на тарифи, ні на ціни - нехай вчиться жити, як спекулянт. Якщо він свідомо прощає зраду і робить вигляд, що не впізнає у вівці перефарбованого біло-блакитного лиса, то нехай не жаліється на низьку платню, високі податки, повернення "90-х", утиски бізнесу… Якщо йому до вподоби бути обдуреним й вірити, що ось-ось настане обіцяне "життя по-новому", тоді годі говорити про більше. Значить, героїчна пам'ять стерлася, гени дали збій, раб ніколи не буде вільним…

Нині до влади прийшло багато істориків. І я хотів би, щоб Україну окупували історики, але правдиві, а не ті, що торгують істиною, вимінюють совість на політичні привілеї та міряються обіцянками. Саме через таких на сході країни і досі триває війна. Та війна, яку обіцяли завершити наступного ж дня після президентських виборів 2014-го…

І ніхто з чужинців нам не допоможе перемогти в ній. Бо нікому це особливо й не потрібно. Довкола багато тих, хто співчуває, радить, обіцяє, підбадьорює, наставляє, але це й усе. Жодного вчинку - тільки… суха дипломатія. Одні бояться, інші не хочуть, третім вигідно. А ми - сам-на-сам із ворогом. І тільки від нас залежить, чи знищимо його. Сили знайдуться - була б вища воля…

Леонід Бицюра, свободівець, заступник міського голови Тернополя