ВО "Свобода"

ENG

Микола Томак
Микола Томак

Член Новоархангельської районної організації ВО "Свобода". Заступник командира взоду 34-го батальйону територіяльної оборони Кіровоградської области. Загинув 21 листопада 2014 року під час обстрілу блокпосту поблизу Майорська з "Градів".

Націоналіст народився 9 квітня 1982 року в селі Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської области. Ще в дитинстві разом із батьками переїхав до села Торговиця Новоархангельського району.

"Микола завжди був дієвим і розважливим. Він з юного віку, часто без сторонньої допомоги, умів дійти до гідних висновків. У часи тотальної комуністичної брехні ця здатність розуміти, що є добре, а що - погано, дуже вирізняла Миколу серед інших парубків", - розповідає мама героя Ольга Сергіївна, пригадуючи його становлення як чоловіка і воїна.

Він закінчив ПТУ № 30 села Торговиця, отримавши фах водія.

З 18 квітня 2000 по 23 серпня 2001 проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після повернення додому працював в Новоархангельському районі механізатором, трактористом, водієм, верстатником, працівником із благоустрою.

Пам'ятна дошка Володимиру Зюзю
Пам'ятна дошка Володимиру Зюзю

Миколу всі знали як справжнього козака, гідного, патріотичного чоловіка. Саме таким він увійшов до кола націоналістичного осередку "Свободи" у Новоархангельському районі. Націоналіст стояв пліч-о-пліч зі свободіцями під час битви за українську церкву 2013 року, коли вся місцева громада була обурена й повстала проти свавілля московського окупаційного режиму, який спробував відібрати у людей святиню в Новоархангельську. І в березні він, не вагаючись, вирішив стати на захист української держави. Наприкінці літа, коли Микола на два дні повернувся з фронту додому, він написав заяву про вступ до ВО "Свобода".

"У березні 2014 року, коли наші військові бази в Криму блокували "зелені чоловічки", Микола взяв свої документи та пішов до військкомату. "Я хочу захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках", - оголосив рідним. Знаючи його погляди та переконання, ми розуміли, що зупиняти його не варто. Відмовляючи його йти на фронт, ми просто глибоко б його образили. Йому так боліло за Україну… Ми могли тільки підтримувати його, іншого він би не зрозумів і не сприйняв",- пригадує сестра Миколи Томака Наталія Терновенко.

Тож Микола Томак став одним із тих націоналістів, що не чекали, поки ворог вдереться в рідну хату, тому вже 19 березня 2014 року він одним із перших записався добровольцем, а згодом увійшов до складу 34-го батальйону територіяльної оборони Кіровоградської области. Військовий фах Миколи - мотострілець.

За 8 місяців участи у бойових діях він як заступник командира взводу часто опинявся у найскладніших, найнебезпечніших ситуаціях під час виконання бойових операцій, коли доля иноді вирішує все.

"2 листопада Коля приїхав у коротку відпустку - 10 днів. Знаючи брата, я в перший же день взяла з нього обіцянку, що він не поїде раніше. Адже 10 днів - це ж так небагато, але так важливо для нас! Кожна хвилина, коли він був поряд - безцінна…7 листопада 2014 року Коля підійшов до мене і промовив одну коротку фразу: "Я завтра їду!" Виявилося, що загинув боєць на його блокпосту. Я дивилася в його очі і мовчала. Не змогла нагадати про його обіцянку побути з нами. Здавалося, він зненавидів себе за те, що не був поруч, коли загинув той хлопчина. Він вірив, що ледве не голими руками може зупинити ту війну. Останній раз ми обійняли брата 8 листопада, коли проводжали його в дорогу.

Коля був найкращим другом у моєму житті, якому я довіряла більше, ніж собі. Кажуть, що час лікує, але це не так. У нас забрали частину душі… Хіба це можливо вилікувати? Залишаються назавжди біль у серці і спогади… Тільки теплі і світлі спогади про найкращу людину у нашому житті. Усі, хто знав його, згадуйте разом з нами - певна, що його щира душа те відчує", - розповіла Наталія Терновенко.

Микола загинув 21 листопада 2014 р. під час обстрілу блокпосту з РСЗВ "Град" в районі міста Горлівка біля Майорська.

Він не встиг до війни створити свою родину й залишити після себе нащадків. Вдома у нього залишилася самотня мати і сестра, яким не вистачатиме уваги та допомоги сина-брата. Але він прожив гідне життя і загинув, як справжній націоналіст, захищаючи рідну землю і свій народ.

Миколу Томака поховано у рідному селі Торговиця.

Він нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно), а також медаллю УПЦ КП "За жертовність і любов до України" (посмертно) та відзнакою Кіровоградської області "За мужність і відвагу". На честь Миколи Томака названа вулиця в його рідному селі Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області (колишня Лєніна). У Торговиці також відкрито меморіальну дошку на честь загиблих воїнів - Миколи Томака, Івана Сурженка, Олександра Азарова, Миколи Покрищенка.

Більше спогадів: svoboda.org.ua