ВО "Свобода"

ENG

Віктор Попик
Віктор Попик

Старший солдат у складі 13 батальйону територіальної оборони. Прихильник ВО "Свобода". Загинув 17 лютого 2015 року під час наступну російських військ на Дебальцеве.

Народився 4 листопада 1972 року в місті Городок Хмельницької області. Навчався у школі №1. Коли подорослішав - одружився з красунею Оксаною, яка часто приїздила до родичів на Городоччину. Спочатку подружжя проживало на Закарпатті, а 10 років тому оселилося у Лісоводах. Разом вони виховували донечку Іринку. Наразі дівчинка навчається у Лісоводському аграрному ліцеї.

Працював будівельником, виконував різні приватні замовлення. Був фахівцем з хорошою репутацією. Траплялися клієнти, які очікували майже рік аби Віктор вивільнився і міг взятись за їхнє замовлення. Також був хорошим чоловіком та батьком.

За спогадами дружини, Віктор був дуже чесною та товариською людиною. Куди б не закидала його доля, скрізь вдавалося знайти товаришів, які йому довіряли, і довіряв їм сам.

"Як батько, Віктор Петрович був зразком для всіх, - класний керівник Вікторової доньки Олег Петрик. - Він і ремонти робив у класі, і брав активну участь у батьківському комітеті школи. Для нього його донечка була на першому місці, він дбав про її майбутнє. Також не відмовляв нікому у допомозі, оскільки був чудовим майстром".

Був мобілізований під час другої хвилі 14 серпня 2014 року. Спочатку він проходив навчання на Яворівському полігоні, що на Львівщині, потім у Чернігові у складі 13 батальйону територіальної оборони. Мав псевдо "Мопс".

Віктор дуже дорожив родиною та при кожній нагоді приїжджав у відпустку додому. Мабуть відчував, що наступного разу може не повернутися.

У листопаді Віктор через грижу переніс операцію. "На лікарняному" пробув до січня, хоча лікарі вважали, що реабілітація має тривати не менше трьох місяців. Отримавши звістку від побратимів, що їхній підрозділ відбуває на схід, близько Різдва 2015 року поїхав в частину в Чернігів. Мотивував це тим, що не хотів змінювати колектив, з яким встиг здружитись.

Спершу підрозділ Віктора виконував завдання в районі Бахмута. Згодом його передислокували під Дебальцеве. Попри поганий мобільний зв'язок щодня намагався телефонувати родині. 16 лютого востаннє розмовляв з дружиною. 19 лютого бойові побратими зателефонували до брата і повідомили, що під час прориву з оточення Віктора скосила ворожа куля. Тіло змогли забрати лише через два тижні.

Похований Віктор Попик у селі Лісоводи. Загиблого Героя мешканці зустрічали стоячи на колінах зі свічками.

Посмертно його нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.